**********************************
Виступ на тему : "Актуальні проблеми інформатики та інформатизації освіти"
**********************************
Виступ на тему: " ІКТ в освіті, як засіб навчання"
*********************************
Виступ на тему : "Актуальні проблеми інформатики та інформатизації освіти"
**********************************
Виступ на тему: " ІКТ в освіті, як засіб навчання"
*********************************
Зміст
Вступ
Розділ 1. Роль гри в організації навчального та виховного процесу
Розділ 2. Методика проведення гри, правила та вимоги до неї
Розділ 3. Рольові та ділові ігри при вивченні інформатики.
Висновки
Перелік використаної літератури
Питання про те
"Як навчати?" особливо актуальне нині, оскільки школа повинна
готувати своїх випускників до життя, до досягнення успіхів в ній, до правильної
поведінки в природі, суспільстві, державі, на виробництві. Навчання в школі
повинне прищепити учням уміння ставити на початку своєї діяльності мету,
знаходити раціональні шляхи її досягнення, добиватися успіхів в цій діяльності.
Дослідження
психологів і педагогів доводять, що відсутність успіхів в навчанні, відставання
багатьох учнів пояснюється не природженою відсутністю здібностей, а
застосуванням непродуктивних способів навчальної роботи, невмінням школярів
вчитися. Отже, перед школою стоїть важливе завдання – навчити кожну дитину
вчитися. Проте, це уміння не виникає само собою, а є результатом великої
спільної діяльності вчителя і учня, результатом застосування в учбовому процесі
різних методів і прийомів навчання.
На сучасному
етапі розвитку шкільної освіти вчитель дістав можливість не слідувати, як
раніше, суворим методичним приписам, а практично цілком орієнтуватися на
творчий підхід до організації процесу навчання: вибирати програму і підручники
із декількох альтернативних варіантів, оцінювати їх з позицій теорії методики
викладання свого предмету, а у виняткових випадках складати свої програми і
учбові матеріали до них.
У цих умовах
ускладнюється соціально-професійні якості вчителя, гостро встає питання про
його методичну майстерність, про здатність учителя творчо підходити до
організації учбового процесу.
За результат
свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю
сім’єю. Тепер дитина повинна дотримуватись однакових для всіх школярів правил.
І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. Сьогодні гра
контролюється системою суспільного виховання. У грі при цьому існує суб’єктивна
свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно розподіляти ролі,
контролювати один одно, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання.
Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає
сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина
ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків,
вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність
виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й
з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції
інших.
У процесі гри в
учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу.
Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності
залучаються навіть найпасивніші учні.
Коли вчитель
використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива
обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має
уважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.
Актуальність теми даної курсової роботи
визначається тим, що підходи до навчання інформатиці і інформаційним
технологіям в школі за останніх двадцять років зазнали суттєві зміни. Сьогодні
крім функціональної письменності сучасна освіта в області інформатики покликана
забезпечити і соціальну адаптацію учнів, сприяти їх суспільному і
громадянському самовизначенню. Застосування гри на уроках інформатики в школі є
одним із найефективніших підходів навчання, тому що ігрові підході полегшують
засвоєння досить складної інформації для дитини, активізують її уважність, а
також крім того навчаються «вмінню навчатися» самостійно.
Метою курсової роботи є вивчення
теоретичних питань, таких як методика застосування ігрового підходу у
навчальному процесі, роль гри у вихованні та формування особистості дитини, а
також розробка матеріалів для практичного застосування гри на уроках
інформатики.
Для досягнення
даної мети ми поставили перед собою ряд наступних задач:
·
розглянути теоретичні питання ролі гри в організації
навчального та виховного процесу;
·
дати характеристику різних типів ігор та вимоги до них;
·
довести ефективність застосування гри на уроках інформатики;
·
розробити нариси уроків інформатики із застосуванням ігрових
елементів та різних типів уроків-ігор.
Об’єктом нашого дослідження є
методика застосування гри як ефективного методу засвоєння знань та закріплення
навичок учнів.
Предмет курсової роботи –
пізнавальне та виховне значення гри.
Спроби розгадати
«таємницю» походження гри робилися вченими різних напрямів науки впродовж
багатьох сотень років. До цих пір в теорії і практиці існують полярні точки
зору – від повного заперечення вмісту виховної ролі в ігровій діяльності до
крайнього її перебільшення і навіть абсолютизації культурного значення гри.
На сучасному
етапі навчання школа повинна не лише формувати в учнів певний набір знань.
Необхідно будити і постійно підтримувати прагнення їх до самоосвіти, реалізації
творчих здібностей.
Дуже важливо на
ранніх стадіях навчання запалювати в кожному учневі інтерес до навчання.
Інтерес цей треба постійно підтримувати. Давно відмічено, що у людини
залишається в пам'яті, а відповідно і в навиках, значно більше, коли він бере
участь в процесі з цікавістю, а не спостерігає з боку[1].
Необхідна така
реалізація всередині системи освіти, яка б дозволила школярам різного віку з
цікавістю виконувати поставлені завдання.
Застосування
нетрадиційних, нестандартних форм навчання благотворно позначається на учбовому
процесі.
Нетрадиційний
урок – це урок, який характеризується:
·
нестандартним підходом до відбору змісту учбового матеріалу;
·
до поєднання методів навчання;
·
до зовнішнього оформлення.
Одна з форм таких
уроків є гра. «Вчитися треба весело». Урок-гра – це метод навчання, спрямований
на моделювання реальної дійсності з метою ухвалення рішень в модельованій
ситуації.
Основна мета гри
– підняти інтерес учнів до навчання, і тим самим підвищити ефективність
навчання. Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і
захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця.
Але крім суб’єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри на людину,
на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну
та духовну (цілісно-смислову)[2].
Урок-гру можна
розглядати як одну з форм активного навчання, такі уроки передбачають творчий
підхід з боку вчителя і ученика, освоєння умінь учеників в процесі активної
пізнавальної діяльності.
Гра є методом
навчання, який направлений на моделювання реальної дійсності з метою ухвалення
рішень в конкретній ситуації, її основною метою є поглиблення інтересу до
навчання і тим самим підвищення ефективності навчання. Гра має таке ж значення
в житті дитини, яке у дорослого виробнича діяльність, робота. Що зовні здається
безтурботною і легкою, насправді, гра вимагає у дитини віддачу максимуму своєї
енергії, розуму, витримки, самостійності. Нерідко педагог вважає за краще
проводити із дітьми заняття в звичній для них і для нього призначеній формі
лише тому, що боїться шуму, безладу, які нерідко супроводжують гру. Для учнів
урок-гра – перехід в інший психологічний стан, це інший стиль спілкування,
позитивні емоції, відчуття себе в новій якості. Для вчителя урок-гра, з одного
боку – можливість краще зрозуміти учнів, оцінити їх індивідуальні особливості,
вирішити внутрішні проблеми (наприклад, спілкування), з іншого боку, це можливість
для самореалізації, творчого підходу до роботи, здійснення власних ідей.
Гра є
найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для школярів. Це К. Д. Ушинський
писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового
навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної
діяльності… З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й
знаходити приємність в їх виконанні»[3].
Коли діти
навчаться грати, а педагог керувати, управляючи грою, він почне відчувати, як
всі в грі підкоряються йому, знаходяться в його владі. Умови гри вимагають від
дитини швидкості думки, особливої уваги емоційної напруги, він повинен увійти
до гри. Загальний емоційний підйом захоплює всіх дітей навіть зазвичай пасивних[4].
Гра стимулює краще
запам'ятовування і розуміння матеріалу, що вивчається, а також гра сприяє
підвищенню мотивації і дозволяє навчати комплексно використовувати органи чуття
при сприйнятті інформації, а також самостійно і неодноразово відтворювати її в
нових ситуаціях.
У нашій школі на
уроках інформатики ми широко використовуємо ігрові технології. Грати можна
цілий урок або використовувати ігрові фрагменти на уроках, не можна забувати
про ефективність використання даної технології в позаурочний час.
Звичайно, гра не
має бути самоціллю, не повинна проводитися тільки ради розваги дітей. Вона
обов'язково має бути дидактичною, тобто підпорядкованою тим конкретним
учбово-виховним задачам, які вирішуються на уроці, в структуру якого вона
включається. Через це гру наперед планують, продумують її місце в структурі
уроку, визначають форму її проведення, готують матеріал, необхідний для
проведення гри[5].
Ігри ефективні в
системі з іншими формами і методами навчання. Використання дидактичних ігор має
бути направлене на досягнення мети: дати учневі знання, відповідні сучасному
рівню розвитку будь-якої науки, зокрема інформатики.
Ігри бажано
широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У
будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика
звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості
ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з
властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.
Дидактична гра на
уроці – не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра»
підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому
найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання:
Ø
визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі
інших видів діяльності на уроці;
Ø
доцільність використання їх на різних етапах вивчення
різноманітного за характером навчального матеріалу;
Ø
розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням
дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;
Ø
вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей
розвивального навчання;
Ø
передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в
процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення
відстаючих[6].
Розділ 2. Методика проведення гри, правила та вимоги до неї
Ігри можна
поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання повних явищ
і закономірностей, крім тих, які містять зв’язки та стосунки між людьми.
Сюжетність ігри характеризується тим, що охоплюють закономірності людської
діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові.
Виробничі ігри у
свою чергу, поділяються на імітаційні, рольові, ділові. Останні є синтезом двох
попередніх (імітаційних і рольових), вони найбільш складні. Для проведення
ділових ігор потрібні певний досвід, який можна набути у навчальних іграх інших
видів[7].
Щодо рольових
відношень у сюжетних іграх, то їх прийнято ділити на симетричні й асиметричні.
При симетричних рольових відносинах комуніканти (учасники гри) виступають
носіями однієї соціальної ролі, наприклад: брат – сестра, учень – учень,
вчитель – вчитель. Ситуації такого спілкування спрямовані на розвиток умінь
будувати взаємовідносини з носієм ролі, обговорювати і вирішувати проблеми в межах
загального соціального контексту.
Асиметричні
відношення спостерігаються тоді, коли учасники спілкування різняться між собою
соціальними ознаками. Наприклад: учень – учитель, учень – учень (якщо вони
належать до різних вікових груп) та ін. Асиметричні відношення впливають і на
повну поведінку відносно до ролі та статусу партнера.
Рольові
відношення між учасниками гри є основними параметрами, що визначають характер
емоцій. Залежно від конкретної дидактичної мети нестандартного уроку,
індивідуальних вікових і психологічних особливостей дітей, сюжетно-рольову гру
можна проводити з одним учнем, групою або з цілим класом[8].
Дидактичні ігри
бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів.
У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна
дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них
можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх
спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.
Дидактична гра –
це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування
методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну
обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб
успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета
пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.
Рольова гра.
Головна мета її – розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати
правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності
та перспективи на майбутнє.
Вікторина. Її це
називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на
поставлені запитання. Отже, вікторина – це конкурс, під час якого учні
самостійно відповідають на запитання[9].
Щоб урок був
цікавим і ефективним, на його різних етапах можна використати кросворди за
темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд, учитель має дотримуватися вимог
проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні
розв’язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного
боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню
вивченого.
На уроках
закріплення пройденого матеріалу чи повторенні учні люблять працювати
динамічними парами. Попередньо вчитель готує картки з 2-3 практичними
завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання
виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання,
а той слухає, запитує або висловлює своє розуміння. Друге і третє завдання діти
виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а потім перевіряють один
одного з відповідним коментуванням допущених помилок.
Перелічені види
ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних
ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною
діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе
лише тоді, коли він час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів
зацікавити учнів.
Як оцінювати
результати дидактичних ігор? Якщо після гри вміння й навички учнів не
зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження
негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві:
перша – якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга – методика
проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня. Позитивний ефект
від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко
виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників.
Проте існують і
обмеження для проведення дидактичних ігор:
1. Не варто
організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.
2. Недоцільно
впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході
навчання.
3. Не слід
застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати
позитивного ефекту[10].
Під час
проведення уроків з елементами гри доцільно дотримуватися таких вимог:
Ø
адекватність форм проведення занять їх змісту (ігровою є
тільки форма заняття);
Ø
навчальний зміст має бути посильним для кожної дитини
(містити елементи диференціацій навчання);
Ø
навчальний зміст має відповідати дидактичній меті уроку;
Ø
наявність аудіовізуальних засобів навчання;
Ø
правила гри – прості й чітко сформульовані;
Ø
підсумок уроку – чіткий і справедливий.
Готуючись до
проведення таких уроків, учитель має продумати:
Ø
який матеріал краще використати для уроку;
Ø
які вміння і навички формувати;
Ø
які виховні завдання слід реалізувати і як;
Ø
як, за мінімально короткий час, підготувати школярів до
уроку, ознайомити їх з правилами гри;
Ø
час проведення уроку;
Ø
організацію ігрової діяльності відповідно до дидактичної
мети;
Ø
зміну правил гри і видів діяльності відповідно до ситуації;
Ø
дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання;
Ø
підбиття підсумків[11].
На наш погляд,
грати доречно не лише з учнями молодших класів. Гра може благотворно впливати і
на учнів старших класів.
Проблема
підтримки інтересу до навчання на старшому етапі хвилює багато вчителів.
Інтерес до вчення має велике значення для успішної реалізації завдань освіти,
виховання і розвитку учнів.
Таким чином,
використання ігор на уроках допомагає формувати у учнів певні навики, розвиває
мовні уміння, навчає умінню спілкуватися. Гра є широким полем для колективної
діяльності учнів. Проте, ігри повинні відповідати рівню підготовки учнів. Вибір
форми гри має бути педагогічно і дидактичний обґрунтований, ігри повинні
проводитися методично грамотно.
Отже, не можна
допустити, щоб гра перетворилася на самоціль і з повчальної стала грою –
розвагою. Щоб цього не сталося, треба наперед детально продумати, щоб викликана
її ходом захопленість була направлена на практичне опанування навчального
матеріалу.
Зацікавленість і доступність подачі матеріалу значно
підвищують можливість учня у вивченні інформатики. Щоб зрозуміти «як це
зроблено», він готовий опрацювати не тільки ігровий матеріал, але й значно
складніші та серйозніші розділи теорії[12].
На думку багатьох
викладачів інформатики в школі, як і в молодших, так в старших класах,
найефективнішими вважаються інтерактивні методи навчання з елементами гри.
Методика викладання предмету, особисті якості вчителя роблять значний вплив на
розвиток інтересу до предмету. Тому вчителями ведуться пошуки різноманітних
форм і ефективних методів викладання математики, які б активізували розумову
діяльність учнів.
Існує багато
різних прийомів і методів. Хотілося б зупинитися на застосуванні дидактичних
ігор і методу проектів на уроках інформатики. Нестандартна форма проведення
уроку зацікавлює учнів і будить емоції, викликає дух змагання, бажання отримати
перемогу, у них з'являється відчуття здивування, посилюється розумова
діяльність.
Такі уроки носять
колективний характер, при спілкуванні досягається висока активність і
контактність учнів. За допомогою гри можна досягти міцного засвоєння знань, а
також можливість перевірки знань і умінь при вирішенні задач. У грі створюється
позитивний емоційний настрій, який сприяє успіху і підвищує інтерес до вивчення
предмету[13].
У середній ланці
(5 – 8 класів) добре проходять уроки-мандрівки або уроки-пригоди. Суть таких
уроків полягає в наступному – негативний герой (Плохіш, Нероба і тому подібне)
викрадають принцесу (царівну, королеву) Інформатику. Для їх звільнення необхідно
пройти ряд перешкод. Споряджаються одна або декілька експедицій для визволення.
Кожній експедиції дається маршрут проходження або частина маршруту, а щоб
отримати інформацію про подальшу дорогу проходження, необхідно виконати те або
інше завдання. Перешкоди, що зустрілися, долає кожен член експедиції окремо або
всі разом. В результаті спільних зусиль пригоди закінчуються благополучно і
полонені визволяють. Дорогу проходження експедицій можна супроводжувати
малюнками або картою проходження. Бажано при плануванні і проведенні даних
уроків використовувати комп'ютерні тести, кросворди і так далі. Програми можуть
писати ученики старших класів під керівництвом учителя.
У старших класах
великий інтерес учнів викликають уроки у формі ділової гри, а також робота над
яким-небудь проектом і його захист. Такі уроки здійснюють підготовку учнів до
громадської або виробничої діяльності. Використання цих форм уроку дає
можливість учневі краще уявляти свої можливості в майбутній трудовій
діяльності, перевірити їх при вирішенні конкретних завдань.
Наведу скорочений
приклад уроку-гри, який спрямований на підвищення пізнавальної активності та
ефективності навчання учнів.
Урок-подорож
“Інтернет” є завершальним по темі “Передача інформації в комп'ютерних мережах”
і призначений для систематизації знань учнів[14].
Тема уроку:
Інтернет
Тип уроку:
урок систематизації знань.
Форма уроку:
урок – подорож.
Структура
уроку:
·
Організаційний момент.
·
Мотивація навчання (створення проблемної ігрової ситуації).
·
Основна частина. Систематизація знань.
·
Висновки. Підсумок уроку.
Цілі уроку:
·
систематизувати знання учнів про основні інформаційні послуги
мережі Інтернет;
·
здобуття додаткових знань по вивченій темі;
·
вдосконалення умінь і навиків по основних технологічних
прийомах роботи на комп'ютері;
·
розвиток мислення школярів при вдосконаленні уміння знаходити
інформацію, необхідну для вирішення проблеми, визначати достатність інформації,
структурувати її;
·
виховання почуття колективізму, взаємовиручки, бажання прийти
на допомогу у важких ситуаціях, підготовка школярів до практичної діяльності.
До цього уроку
учні, за бажанням, готують повідомленняна 2–3 хвилини: “Що таке Інтернет”,
“Електронна пошта”, “WWW”.
Вчитель готує
комплект завдань і карту подорожі (рис.1) з прикріпленими до неї “листами” –
завданнями.
Для створення
позитивної мотивації навчання спочатку уроку створюється проблемна ігрова
ситуація.
Хід уроку:
1. Урок
починається з перевірки готовності учнів. Тема уроку доки не оголошується.
Вчитель:
– Нещодавно я
одержала дуже цікавий лист і хочу вам його прочитати:
“Дорогі друзі! Прийшов час нам познайомитися. Запрошую
вас в гості. Дорога буде довгою, але, думаю, ви її осилите. Пароль на вхід і
карта додаються. Тримаєте курс на північ. В дорозі остерігайтеся вірусів.
Спайдер.”
– Ви знаєте
Спайдера? Ні? Я теж, але хочу з ним познайомитися. Ну що, відправимося в
подорож? Але спочатку потрібно відгадати пароль.
Пропонується
ребус. Відгадавши його, учні отримують тему уроку – “Інтернет”.
– Нам
запропонували пройти по неосяжних просторах мережі Інтернет. Але перш ніж
відправитися в дорогу, давайте пригадаємо, що таке Інтернет. А допоможуть нам в
цьому наші експерти.
(Повідомлення “Що таке Інтернет”).
– Ну що, в
дорогу? А куди ж нам йти далі? Поглянемо в листі: “тримаєте курс на північ”.
Вперед!
2. Зупинка
“Електронна пошта”
– Де це ми
опинилися? Попали на електронну пошту. А чим електронна пошта відрізняється від
звичайної?
Бесіда з класом
“Переваги і недоліки електронної пошти”.
(Повідомлення учня “Електронна пошта”).
– У записці
написано: “Відновите адреси користувачів і можете йти далі”.
На дошці
завдання: (мал. 2). Учні виконують його в зошитах.
3. Зупинка
“Інформаційний потік”
– Знову перешкода
на дорозі. “Інформаційний потік”. І моста немає – знову віруси шкодять. Читаємо
записку:
“1. Шляхом перестановки букв складіть слова, що
відносяться до інформатики. 2. У отриманих словах визначите, яке слово зайве і
в нім виберете потрібну ”.
Учні по парах
виконують завдання. З отриманих букв всім класом складають слово “Павутина”.
Переходять до наступного етапу.
4. Зупинка
“Всесвітня павутина”
– Ми потрапляємо
в “Павутину”. А при чому тут павутина? Ми ж в комп'ютерній мережі!
Так називається
одна з найпоширеніших служб світовій комп'ютерній мережі Інтернет – World Wide
Web. Дослівно – “Всесвітня павутина”
– Товариші
експерти, познайомте нас з наявною інформацією.
(Виступ учня по темі “WWW. Пошук інформації”).
5. “Пошукові
системи в “Всесвітній павутині”.
– Для пошуку
потрібної інформації в Інтернеті потрібно знати адресу того сайту,
web–сторінки, на якій знаходиться потрібна інформація. Ви набираєте адресу,
натискаєте клавішу введення і потрапляєте відразу на місце.
– А якщо ми не
знаємо адресу сторінки? Що тоді? Для пошуку інформації в Всесвітній павутині
використовуються пошукові системи. Широко відомими (пошук українською і
російською мовами) пошуковими системами є:
www.yandex.ru і т. .д.
За допомогою
спеціальних програм – роботів така система робить періодичний “обхід” всіх
web–серверів в мережі, збирає інформацію про їх зміст і організовує довідники.
Як запит може
бути яке-небудь ключове слово або декілька слів по темі, що цікавить вас. Якщо
список відповідних web–документів занадто довгий потрібно додати ще які-небудь
уточнюючі терміни. Наприклад “Бразилія AND (і) футбол AND ( І ) чемпіонат”
“В. Сосюра AND (
І ) день народження”.
6. Зупинка
“Пошук інформації (практична робота)”
– Продовжуємо
нашу подорож. А ось і ще один лист:
“Отже, ви у мети. Але віруси закрили всі двері. Щоб їх
відкрити, потрібно розгадати кросворд. Сподіваюся, ви мені допоможете. Спайдер”
Учні виконують
практичну роботу по пошуку інформації в Інтернеті з використання пошукових
серверів. Перед роботою вчитель коротко нагадує про техніку безпеки.
Завдання:
відповісти на питання кросворду, використовуючи будь-які пошукові системи. Кросворд:
(мал. 3)
Питання до
кросворду:
1) У 1971 році ця
людина розробила першу поштову програму для пересилки повідомлень по
розподіленій мережі – електронну пошту. (Томлінсон
Рей)
2) Місяць, в
якому відзначає день народження Алла Пугачова. (квітень)
3) Знак @ в
Україні і Росії називають “собачкою”, у Фінляндії – “сплячою кішкою”, в Кореї –
? (равлик)
4) Перший
програміст. (Лавлейс Ада)
5) privet@amur.ru
(адреса)
6) Місто, в якому
була почата розробка “Усесвітньої павутини”. (Женева)
7) Країна, що має
домен “ua”. (Україна)
По вертикалі:
8) Загальна назва
для програм пошуку інформації в “Всесвітній павутині” (“спайдер”)
7. Підсумок
уроку.
– Хто ж такий
Спайдер?
Спайдер (англ.
– “павук”) – загальна назва для програм пошуку інформації в всесвітній
павутині.
Вчитель: Ось ми і познайомилися із Спайдером, а разом
відповіли на безліч питань:
Наша подорож закінчена.
В результаті
таких уроків, змінюється психологічний клімат в класі, тому що вчителеві
доводиться переорієнтовувати свою учбово-виховну роботу і роботу учнів на
різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності
дослідницького, пошукового, творчого характеру.
Кожен учень
відчуває особисту відповідальність перед своїми товаришами, тому що результат
його роботи впливає на загальний результат.
Він вчиться
радіти досягнутим успіхам, а також спільно переживати невдачі. Підсилюється
зацікавленість учнів, підвищується їх працездатність. Те, що відбувається на
уроці стає пропущеним через особове і індивідуальне сприйняття. Ученик в даній
моделі навчання виступає як суб'єкт діяльності. Змінюється характер взаємодії
учасників учбового процесу. Навчання будується на принципах педагогіки
співробітництва, при цьому досягається розуміння і визнання особистості учня.
На таких уроках, як правило, учні показують кращий результат, чим при відповіді
на ті ж самі питання в контрольній або самостійній роботах.
При вивченні теми
"Інформаційна система" учням 7-го класу пропонується гра „Найдовший
ланцюг комп‘ютерних термінів”, в основу якої покладена ідея гри „назви міст”.Учасникам
потрібно виписати якомога більше комп‘ютерних термінів і потренуватись у
створенні ланцюжків, подібних до наступного: інформаційний процеС – Системний
блоК – КлавіатурА – АдаптеР – Роз‘єМ –
МишА – АрхітектурА - … Ігрова задумка полягає не
тільки в тому, щоб систематизувати знання учнів по заданій темі, активізувати
понятійний апарат та виробити уміння побудови асоціативних ланцюжків комп’ютерних
термінів на основі принципу «кінець-початок», а також закласти основи
соціальних, мотиваційних, та предметних (функціональних) компетеностей з
предмету.
При вивченні теми
"Поняття про сучасні засоби зберігання та опрацювання інформації"
учням пропонується гра "Лабіринт", яка на відміну від описаних вище,
в яких участь беруть групи учнів, передбачає індивідуальну роботу учасника на
комп’ютері. Після завантаження гри, учень попадає у лабіринт, що веде до
віртуального музею історії обчислювальної техніки. Відкрити доступ до скарбниці
музею можна, пройшовши усі рівні. Кожен рівень – один із етапів історії, які
перемішані у часі. За підказками на екрані – країна, видатні люди, визначні
події, великі відкриття тощо, слід встановити який це етап. Серед малюнків-підказок
слід натиснути на той, який і визначає цей етап. Якщо було натиснуто на інший,
то один із експонатів музею "згорає". Ігрові дії відбуваються за
допомогою кнопок è, ê, ç, é на клавіатурі, які вивчаються
на уроці і слугують для переміщення віртуального героя по лабіринту. Вибір
підтверджується натисненням клавіші ENTER (інша дидактична одиниця
вивчення). Внаслідок ігрової діяльності учні не тільки засвоюють етапи історії
обчислювальної техніки, а зовнішній мотив – дії у грі переходять у внутрішній –
необхідність набуття вмінь використання клавіш керування курсором та клавіші
введення. Прийняття відповідальності за вчинені дії, яке може супроводжуватися
«згорянням» експонату музею, стає внутрішнім спонуканням до усвідомленого
засвоєння знань, до переживання почуття успіху в навчальній діяльності,
оскільки у музей в кінцевому випадку попадають усі, але виграє той, хто пройде
усі рівні та відкриє у ньому всі експонати цілими та неушкодженими.
Основою
дидактичної гри, яка пронизує її всі структурні елементи, є пізнавальний
зміст. При вивченні теми "Техніка безпеки при роботі з
комп’ютером" нами пропонується додатково вивчати питання авторського
права, як одного із елементів безпеки. При цьому учням пропонується гра
"Займи позицію". Після завантаження електронної версії гри, учасники
попадають у товариство з 15 підлітків, які обговорюють питання авторського
права. Кожен із гравців (у цю гру можна грати удвох або одному – двічі) може
сформувати команду із п’яти учасників. Після натискування на клавіатурі початкової
букви імені учасника, учні можуть ознайомитись із його "думкою", тоді
цього віртуального підлітка можна включити до своєї команди, натиснувши клавішу
Enter, а якщо ні, то вилучити його з комірки вибору за допомогою клавіші
Backspace, розміщення та призначення якої вивчається у грі. Літери, з
яких починаються імена дітей, можна набирати в алфавітно-цифровому полі
клавіатури (які також становлять один із елементів пізнавального змісту). Для
введення великих літер треба натиснути клавішу Caps Lock і перевірити чи
горить відповідний індикатор у правому верхньому лицевому кутку корпусу
клавіатури – так включається режим великих літер. Ще раз натиснувши клавішу Caps
Lock, можна відключити режим великих літер (індикатор не світиться) –
повідомлення відомостей про дії із клавішами має навчальну ціль – учні
опановують в процесі вивчення різних тем основні групи клавіш клавіатури.
На різних стадіях еволюції
соціальний за змістом і формою феномен гри розвивався на всьому протязі
людської історії і набував різних якостей і особливий суспільно - культурний
сенсБагато дослідників гри
пов'язують її походження з релігійною культурою. Ігри довгий час були
інструментом дії на хід історичних подій в суспільстві і природі.
Народна виховна
мудрість емпірично передбачала розв’язання важливих технологічних завдань
формування особистості дитини. Зокрема засобами народної гри виводили маленьку
людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали складання
стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога
заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі вправи активізували
рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції.
У дитячі роки гра
є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри
дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання.
В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають
бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За
вмілого відокремлення гра може стати незамінним помічником педагога.
В грі формується
багато особливостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до
праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа
спілкування дитини.
Коли вчитель
використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива
обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має
уважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.
Можливість
проявляти творчість в роботі вимагає від учителя глибоких і міцних знань
методики свого предмету і в той же час великого мистецтва і організації
діяльності школярів. Як і педагогіка, методика характеризується єдністю двох
зачинань – науки і мистецтва, в ній тісно переплітається наука і творчість.
Гра, як відомо, є
найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для школярів. Ще К.Д. Ушинський
писав: “зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового
навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної
діяльності. З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й
знаходити приємність в їх виконанні”.
Саме в іграх
розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу,
взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка
зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно. Розвивається увага, пам’ять,
жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в
процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній
дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує,
орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід порівнює запас
уявлень, понять, розвиває фантазію. У грі найповніше проявляються індивідуальні
особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.
Використання ігор
на уроках допомагає формувати у учнів певні навики, розвиває мовні уміння,
навчає умінню спілкуватися. Гра є широким полем для колективної діяльності
учнів. Проте, ігри повинні відповідати рівню підготовки учнів. Вибір форми гри
має бути педагогічно і дидактичний обґрунтований, ігри повинні проводитися
методично грамотно.
Але дуже важливо
пам’ятати що, гра – не самоціль, а тільки засіб покращити результати навчання
школярів, гра не повинна перетворюватися на розвагу.
Основним
завданням шкільного курсу інформатики, як і будь-якого загальноосвітнього
предмету, є розвиток ученика як особи розвиток його мислення, його творчого
потенціалу, розвиток його здібностей. У всіх програмах, що існують в даний час
по інформатиці значну долю
займає вивчення основ програмування або алгоритмізації. При цьому школярі
знайомляться зоднією з мов
програмування і набувають певного стилю мислення. У процедурних мовах програма
описує які дії і в якій послідовності необхідно виконати, тому процедурне
програмування засноване на алгоритмічному мисленні і служить засобом його розвитку.
На думку багатьох
викладачів інформатики в школі, як і в молодших, так в старших класах,
найефективнішими вважаються інтерактивні методи навчання з елементами гри.
Методика викладання предмету, особисті якості вчителя роблять значний вплив на
розвиток інтересу до предмету. Тому вчителями ведуться пошуки різноманітних
форм і ефективних методів викладання математики, які б активізували розумову
діяльність учнів.
Гра належить до
традиційних і визнаних методів навчання і виховання дошкільників, молодших
школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій
діяльності освітня, розвиваюча й виховні функції діють у тісному взаємозв’язку.
Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні
можливості, виховує особистість.
1.
Антонова О.П. Інформатика. Цікаві задачі. 2-9 класи. –
Шепетівка: «Аспект», 2008, – 96 с.
2.
Артемова Л. В. Вчися граючись. – К.: Томіріс. – 1990. – 170
с. С. 3-5.
3.
Білоусько Л. Використання дидактичного матеріалу та
дидактичних ігор у розвитку логіко-математичних уявлень дошкільників. // Рідна
школа – 2001. – №8 – ст. 53.
4.
Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор:
Посібник. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – 126 с.
5.
Використання гри для активізації навчально-виховного процесу:
Посіб. для студ. пед. вузу та викладачів / Уклад.: Мішкурова В. Ф.; Пащенко М.
І. – К.: Наук. світ, 2001. – 270 с. С. 3 – 12.
6.
Выготский Л. С. Игра и ее роль в психологическом развитии
ребенка // Вопросы психологии.- 1966. - № 6. – С. 5-16.
7.
Глинський Я. М. Інформатика. Навч. посібник для учнів 10-11 кл.
Частина 1. Алгоритмізація і програмування. Мова Паскаль. 8-ме вид. - 256 с.
8.
Глинський Я. М. Інформатика. Навч. посібник для учнів 10-11 кл.
Частина 2. Інформаційні технології. 8-ме вид. – 264 с.
9.
Глинський Я.М., Ряжська В.А. Інтернет. Мережі, HTML i
телекомунікації. Навчальний посібник. 5-те. вид. – 224 с.
10.
Глинський Я.М. , Ряжська В.А. Яким ми бачимо предмет шкільної
інформатики. – Національний університет „Львівська політехніка”, 2002 р.
11.
Глинський Я.М. Особливості викладання інформатики в школі на
сучасному етапі. – Національний університет „Львівська політехніка”, 2002 р.
12.
Глинський Я.М., Анохін В.Є., Ряжська В.А. Методичне
забезпечення шкільного курсу інформатики. – Національний університет „Львівська
політехніка”, 2004 р.
13.
Збаровская Н. В. Обучающие игры в библиотеке: Технология
игрового имитационного моделирования: Практ. пособие. – СПб.: Профессия, 2002.
– 91 с.
14.
Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: Обучение на
основе исследования, игр, дискуссии (анализа зарубежного опыта). – Рига: Пед.
центр «Эксперимент», 1995. – 176 с.
[1] Артемова Л. В. Вчися граючись. – К.: Томіріс. – 1990. – С. 3-5.
[2]
Артемова Л. В. Вчися граючись. – К.: Томіріс. – 1990. – С. 21.
[4] Використання гри для активізації
навчально-виховного процесу: Посіб. для студ. пед. вузу та викладачів / Уклад.:
Мішкурова В. Ф.; Пащенко М. І. – К.: Наук. світ, 2001. – С. 48 – 54.
[5] Нечаєва Л. І. Дидактичні матеріали
для розвитку комунікативних умінь молодших школярів. – Тернопіль: Підручники і
посібники, 2006. – С. 37.
[6] Щербань П. М. Дидактичні ігри у
навчально-виховному процесі. // Початкова школа – 1997 - №9 – ст. 18.
[7] Яворская Г. Х. Игра в дидактических
моделях учебного процесса в высшей школе. – Одесса: [НИРИО ОИВД], 2000. – С.
51.
[8] Нечаєва Л. І. Дидактичні матеріали
для розвитку комунікативних умінь молодших школярів. – Тернопіль: Підручники і
посібники, 2006. – С. 15 – 22.
[9]
Використання гри для активізації навчально-виховного процесу: Посіб. для студ.
пед. вузу та викладачів / Уклад.: Мішкурова В. Ф.; Пащенко М. І. – К.: Наук.
світ, 2001. – С. 43 – 47.
[10] Використання гри для активізації навчально-виховного процесу: Посіб.
для студ. пед. вузу та викладачів / Уклад.: Мішкурова В. Ф.; Пащенко М. І. –
К.: Наук. світ, 2001. – 51 – 54.
[11] Нечаєва Л. І. Дидактичні матеріали
для розвитку комунікативних умінь молодших школярів. – Тернопіль: Підручники і
посібники, 2006. – С. 59.
[12] Глинський Я.М. , Ряжська В.А. Яким
ми бачимо предмет шкільної інформатики. – Національний університет „Львівська
політехніка”, 2002 р.
[13] Глинський Я.М., Анохін В.Є., Ряжська
В.А. Методичне забезпечення шкільного курсу інформатики. – Національний
університет „Львівська політехніка”, 2004 р.
**********************************
дякую,дуже пізнавально
ВідповістиВидалити